Виховний захід

до  Дня визволення Новомосковська від німецьких загарбників

 

Тема:      Пам’ятки Новомосковська про Велику Вітчизняну війну

 

Мета: ознайомити з деякими  пам’ятниками міста, присвяченими ВВВ та їх історію; довести до свідомості учнів, що  війна – найстрашніше лихо, яке знищує і калічить життя і долі не лише окремих людей, а  цілого народу; виховувати пошану  до подвигу загиблих і тих, хто пережив війну; виховувати почуття патріотизму, любові до рідного краю, доброту, повагу до інших.

 

Форми і методи:  екскурсія по вулицям міста

 

Хід екскурсії

1.     НВК№1

Учитель: Неспинно спливають роки. Все глибше  уходять в історія  грізні роки Великої Вітчизняної війни. Давно відлунали канонади  запеклих боїв, поросли травою окопи, над землею знову сходять мирні світанки. Але щороку 21 вересня ми схиляємося у пошані перед пам’ятниками  спочилим солдатам, які захищали м. Новомосковськ , дякуючи за мирне небо, за життя, за щастя і свободу, за нашу вільну Батьківщину.

 В нашій школі навчалися майбутні підпільники: З. Біла, М. Головко, А. Жукова. Їх іменами названі вулиці нашого міста.

Мікрофон: Хто знає про їхні подвиги?

 

2.     Братська могила воїнів і партизан громадянської і Великої Вітчизняної війн /Меморіал «Вічна слава»/.

Захоронено 79 воїнів і партизан громадянської війни, і 433 воїна, 10 партизан періоду ВВв.

 

3.     Пам’ятник воїнам - визволителям.

 

4.     Пам’ятник партизанам.

 

Віддати життя за свою землю і не залишити сліду на цій землі … Це доля багатьох зниклими безвісти у Велику Вітчизняну. Вони живуть лише в пам’яті своїх близьких, поки ті живі.

Їх не сотні і навіть не тисячі — мільйони. Багато з них стали безіменними не тільки тому, що ніхто не знає обставин їх загибелі або місця, де вони поховані.

У період фашистської окупації з вересня 1941р. по вересень 1943 р. в Новомосковську діяло і героїчно загинуло партійно - комсомольське підпілля, на території Новомосковщині був поширений партизанський рух .Пам’ять про героїв - земляків, про визволителів міста – воїнів 20-ої Гвардійської стрілецької дивізії, 295-ої стрілецької, 20-ої Гвардійської стрілецької дивізії, 295-ої винищувальної дивізії увіковічена в пам’ятниках та пам’ятних дошках.

Хвилина мовчання

Покладання квітів

 

5.     Пам’ятник на честь 295 авіадивізії.

23 вересня 1943 року Всесоюзне радіо передало радісну звістку: звільнено від німецько-фашистських загарбників місто Новомосковськ. 295-ій винищувальній авіаційній дивізії та 195-ій стрілецькій дивізії за визволення міста присвоєно почесне ім'я «Новомосковська». (Наказ Верховного Головнокомандуючого И.Сталіна від 23 вересня 1943 року).
Винищувальна дивізія під командуванням полковника А.А.Сільвестрова весь час прикривала наші наступаючі війська. Вона входила до складу 17 Повітряної армії Південно-Західного фронту під командуванням генерал-лейтенанта В.А Судця. У той період армія мала майже 1000 літаків. Поява в повітрі наших відважних асів завжди викликало паніку і розгубленість серед фашистських льотчиків.

Винищувачі 295-ої авіадивізії за війну знищили 1105 стерв'ятників. Слава вояків дивізії не померкне ніколи.

А. Володін сказав, що масовий героїзм, неприборкана воля до перемоги - характерні риси наших льотчиків. Мужність не змінювало радянському воїну навіть у найважчі дні сорок першого року. Аплодували, коли розповідала стрілець-радист Н.Орлова-Онискевича. Чимало героїчних сторінок вписали в історію наші славні дівчата: повітряні стрілки і оружейніци, механіки і зв'язковою, укладальниця парашутів, лікарі та медсестри.

Добра пам'ять і згадка про наш край - вияв особливої поваги до свого бойового наставника, полковника А.А.Сільвестрова. Для молодих пілотів полковник Сільвестров був незаперечним авторитетом. У 37-38 роках він командував винищувальною ескадрильєю інтернаціональних військ в Іспанії, боровся з фашизмом.з фашистами. Повернувся звідти кавалером двох орденів Червоного Прапора. Анатолій Олександрович був не лише хоробрим воїном, а й умілим вихователем льотчиків, які під його безпосереднім керівництвом набували досвіду, оволодівали специфікою повітряних поєдинків.

Одним з найталановитіших його вихованців був Скоморохов. Саме йому довірили командувати ескадрильєю льотчиків - «охотників», яка особливо відзначалася в поєдинках із супротивником. У її складі були аси повітряних боїв Кузнєцов, Губернський, Новиков, Володін, Султан - Галієв, Смірнов, вони завжди знаходили вихід з найнебезпечніших ситуації.

Регулярно поповнюючи особистий рахунок, відважний червонозоряний сокіл став одноосібним лідером свого підрозділу за кількістю збитих літаків, до кінця війни довівши рахунок до 46. Добрий ужинок мали і його бойові побратими.

На превеликий жаль, багато відважних пілотів відлетіли у безсмертя. Вічним сном спить у новомосковській землі командир дивізії А.О.Сільвестров, котрий після війни повернувся в наше місто, працював на трубному заводі. Виявляючи особливу повагу, робітники підприємства виготовили і встановили на його могилі обеліск з нержавіючої сталі.

 

6.     Пам’ятник О.М. Сучкову

З ім’ям Олександра Михайловича Сучкова пов`язане визволення від фашистських загарбників Дніпропетровської області. 
О.М. Сучков – почесний громадянин міста Новомосковська. Його ім’ям названа сама велика вулиця й міська площа, парк, при вході до якого установлена стела з барельєфним портретом героя. Його могила – біля Вічного вогню, в самому центрі міста, куди завжди приходять люди в будні і свята.
Олександр Михайлович – дійсно дуже велика і героїчна постать.

Олександр Михайлович Сучков народився 30 серпня 1900 року в селі Благодатному Рильського району Курської області. У 1912 році підлітком закінчив 3-річну школу, а 1913 року поступив чорноробом на шахту, де працював лампоносом, саноч-ником та обмітчиком. На шахті «Іван» працював 4 роки – до 5 травня 1917 року. В 17 років почалася його військова кар’єра.

В травні 1943 року О.М.Сучков став командиром 195-ї стрілецької дивізії, яка вела бої за визволення України. В 1943 році дивізія під командуванням полковника Сучкова форсувала річку Сіверський Донець в районі міста Ізюм. Після жорстоких боїв сильно укріплена оборона ворога була прорвана. Зломлено супротив загарбника. 195 стрілецька дивізія успішно добивала ворога, переслідуючи його до річки Дніпро.
22 вересня 1943 року дивізія Сучкова звільняє Новомос-ковськ. 

Звільнення Новомосковска проходило так само як і його здача німцям, тобто без великих боїв. У міському музеї зберігається копія текста зведення про хід звільнення міста від німців.

Документ №1
«З бойових донесень штабу 564 стрілецького полку

21.9.43 р. 12.00

546 стрілецький полк в 23.00 почав наступ на опорний пункт Орлівщина, продовжує вести наступ на водний ру-беж р.Самара і місто Новомосковськ. О 4.00 форсував річку Самара на південно-східній околиці Новомосковська із завданням оволодіти містом. О 5.00 полк досяг центральній частині міста, де на колишній будівлі райвиконкому встановили червоний прапор і до 5.30, очищаючи квартал за кварталом, вийшов на північну околицю Новомосковська, де й зайняв оборону. Вів розвідку в напрямку Решетилівський Кут і Кулебівка.

Місто Новомосковськ майже повністю розбитий і спалений. жителі Новомосковська зустрічали полк з великою любов'ю і радістю. Населення гаряче вітало бійців і офіцерів, закидаючи їх квітами і вистилаючи шлях. Є багато випадків знищення гітлерівцями мирного населення і знущань. Всі продсклади спалені, колодязі заражені.

Втрати: убито рядових - 3, поранено сержантів - 1, рядових - 9.

Командир полку майор - І. Даненко.

Начальник штабу - В. Тюрнев ».

В подальшому дивізія під командуванням Сучкова бере участь у звільненні міста Кривий Ріг і з боями продовжувала наступ.
23 березня 1944р. під час визволення Одеської області в районі населених пунктів Раково і Болгарка на р.Південний Буг від розриву снаряду Сучков загинув. Перед смертю він просив щоб його поховали в місті Новомосковськ. За розпорядженням військової ради 37 армії (до складу якої входила в той час дивізія) полковника, як він і просив, поховали в Новомосковську.

 

7.     Рефлексія  «Мої враження»

 

8.     Висновок. Не всі дожили до світлого Дня Перемоги. Свято шануйте пам'ять тих, хто віддав своє життя в боротьбі за честь, свободу і незалежність нашої Батьківщини. Згадаймо всіх поіменно. Згадаймо серцем своїм ... Ніхто не забутий, ніщо не забуте. Грізні події Великої Вітчизняної війни все далі і далі відходять у минуле. Пройдуть роки, але ніколи не забудуться народом безсмертні справи живих і мертвих героїв, їх мужність, відвага, священна ненависть до ворогів.